Столовий буряк. Чим корисний, як садити та доглядати

Предком столового, цукрового, кормового буряка й мангольда, є дикий мангольд, батьківщина якого – Середземномор’я.

Древні германці сплачували данину Риму буряком. У Древньому Римі столовий буряк використовувався в лікувальних цілях – для поліпшення травлення, при хворобах печінки, анемії. У дикому виді він і зараз зустрічається на узбережжях Середземного та Чорного морів. Саме відтіля арабські лікарі й купці завезли буряк в Індію та Афганістан, а потім – у Грецію та Рим. Слов’яни запозичили цю культуру у греків.

Буряк віддає перевагу родючим супіщаним і суглинним ґрунтам. Столовий буряк вимогливий до тепла. Насіння його проростає при 8°С, але найкраща температура для проростання 10-11°С. Сходи витримують короткочасні похолодання до 2-3°С морозу. Однак при таких температурах відбувається їхнє стрілкування. Буряк – рослина довгого дня. Недостатнє сонячне освітлення знижує врожай і погіршує якість коренеплоду.

Буряк є більш вологолюбним, чим морква. Це пов’язане з розвитком значної поверхні листя, що випаровує, відносно площі кореневої системи, котра поглинає вологу.

Для буряка придатні легкі, середні суглинки, а також супіщані ґрунти, багаті органічними речовинами. Гарні попередники для буряка – огірки, рання капуста та інші культури, під які вносили в достатніх кількостях добрива.

Період утворення коренеплодів:

• скоростиглі сорти – 80-100 днів
• середньостиглі – 100-130 днів
• пізньостиглі – понад 130 днів

Висівають насіння буряка в травні, у добре прогрітий ґрунт з міжряддями 45 см. Глибина закладення насіння на легких ґрунтах 3-4 см, і на більш важких – 2-3 см. Перше проріджування рослин виконують у фазі двох-трьох справжніх листочків, між рослинами залишають 2-3 см. Через три тижні проводять друге проріджування з відстанню між рослинами 8-10 см. Проріджувати буряк краще у вечірній час, після дощу або поливу.

У період інтенсивного зростання листя і коренеплодів столовий буряк особливо має потребу у волозі та чутливий на поливи. У цей же час рослини підживлюють мінеральними або органічними добривами. Органічні добрива – гній, гнойову рідоту – дають у водяних розчинах звичайної концентрації (1:5), а мінеральні – у розчиненому або сухому вигляді. Добрива вносять у міжряддя, після поливу рослин. Аміачну селітру або сечовину 5 г на 1 м2, суперфосфат і калійну сіль по 10г на 1 м2.

Пам’ятайте! Добрива можна застосовувати тільки в першій половині літа; якщо ґрунт родючий, можна взагалі обійтися без підживлень.

Достигає буряк наприкінці вересня або початку жовтня. Урожай забирають у суху погоду до настання заморозків.

Буряк не витримує затінення. При вирощуванні його під кронами дерев не утвориться коренеплоду. Не виносить він перезволожених, підзолистих і важких глинистих, а також кислих ґрунтів. Надлишок вологи на початку вегетації приводить до сильного розростання листя на шкоду коренеплоду, а зайва вологість за місяць до збирання викликає розвиток хвороб, стовбуріння коренеплодів, втрату ними живильних елементів і вітамінів.

З одного насіння буряка утворюється багато паростків, які треба проріджувати. При цьому екземпляри, що видаляють, краще не висмикувати, а прищипувати на рівні поверхні ґрунту, щоб не ушкодити кореневу систему рослин, які залишають, тому що вони йдуть від одного насіння-клубочка.

Корисні властивості

Коренеплоди буряка містять близько 10% цукрів, вітаміни: С, Р, РР, В1, В2, В12, фолієву кислоту, органічні кислоти (яблучну, лимонну), великий набір мінеральних елементів, а також червоний пігмент бетаїн, що пригнічує новоутворення, так вважають у наш час медики. У бадиллі буряка знайдений вітамін С і багато каротиноїдів.

Бетаїн буряка впливає також на обмін речовин організму, особливо на обмін жирів. Він бере участь у їхньому розщепленні, а також сприяє утворенню холіну, що поліпшує роботу печінки й охороняє її від жирового переродження. У дітей бетаїн стимулює ріст і допомагає кращому засвоєнню вітаміну В12.

У традиційній медицині сік коренеплодів буряка застосовують при гіпертонії та захворюваннях печінки. У народній медицині столовий буряк використовують досить широко. Буряк корисний при діабеті, хронічних запорах, захворюваннях печінки, атеросклерозі, гіпертонії. Наявність яблучної та щавлевої кислот у коренеплодах буряка робить його незамінним в дієтичному харчуванні хворих ниркокам’яною хворобою.

Завдяки вмісту солей заліза та кобальта буряк дуже корисний при недокрів’ї.

Клітковина й органічні кислоти стимулюють шлункову секрецію та перистальтику кишечнику, тому варений буряк рекомендується споживати щодня по 100-150 г натще.

Пектинові речовини, яких у буряку більше, ніж у яблуках і моркві, придушують діяльність гнильних бактерій кишечнику. Свіжий сік сирого буряка рекомендується застосовувати при різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, а також при захворюваннях горла (полоскання й усередину).

У Франції свіжий сік буряка пропонують хворим діабетом (сік п’ють по 0,25 склянки 4 рази на день). Сік навпіл з медом п’ють при підвищеному кров’яному тиску (по столовій ложці 4-5 разів на день) і застудних захворюваннях. При хронічній нежиті в ніс закапують свіжий сік з додаванням 30% меду.

Поради щодо вирощування

Не секрет, що в ході вирощування столового буряка, він у початковий період споживає у великій кількості азот, а наприкінці своєї вегетації – калій. Однак майте на увазі, що надлишок азотних добрив викликає порожнечі усередині коренеплодів.

Є ще один секрет вирощування солодкого столового буряка. Він дуже любить натрій і тому добре озивається на підживлення повареною сіллю. Розчин її готують таким чином: на відро води беруть 1,5 ч. ложки солі, витрачаючи його приблизно на 3 м2 грядки.

Коли буряк починає зав’язувати коренеплід, а це буває у фазі чотирьох-п’яти справжніх листочків, його рекомендують підживлювати бором (на відро води 2 г борні кислоти). Розчиняти кислоту краще в гарячій воді.

Для того щоб підвищити врожай буряка і забезпечити схоронність коренеплодів при зберіганні, за 3-4 тижні до його збирання рекомендують зробити позакореневе підживлення рослин калійними добривами.